Uncategorised
Від «Коріння» до «Сопигори» – і все життя
Автор : Валентина Семеняк
Година пам’яті поета Богдана Бастюка «Тобі вклоняюсь, нене – Україно», відбулася у світлиці Тернопільської спілки письменників.
Це вже третій мистецький проєкт (Василь Ярмуш, Петро Тимочко), який реалізовують у спільній творчій співпраці ТОО НСПУ, літературне об’єднання та ТНПУ імені Володимира Гнатюка (кафедра музикознавства та методики музичного мистецтва). Вірші незабутнього поета читали поети Ганна Назарків, Галина Шулим, Віктор Насипаний, Марія Гуменюк, Валентина Судома, Борис Салабчук, Юрій Заєць, професор і популяризатор творчості тернопільських письменників професор Олег Смоляк, студентка Яна Палюх. Письменниця Василина Вовчанська проявила себе в новому амплуа, прочитавши гуморески «Інопланетяни» та «Турботливий братик». Літературознавиця і поетеса Тетяна Дігай поділилася спогадами про те, як досліджувала роман Богдана Бастюка «Сопигора». Про товариські зустрічі і співпрацю – письменник Зіновій Кіпибіда. Мистецькою окрасою заходу стали виступи дуету акордеоністів у складі студентів факультету мистецтв Михайла-Богдана Семена і Петра Пісяка, юної співачки Марії Гнатів, поета і композитора Ігоря Вовчака. «Сонатина» скрипальки Оксани Довгань (доцентка, кандидатка педагогічних наук) розважила чимало сердець. «Спомини про батька» доньки поета – Ірини Звір, вчительки української мови і літератури Мишковицької ЗОШ були цікавими і пізнавальними. Модерувала захід Анна-Віталія Палій.
Богдан Бастюк – тонкий лірик, прозаїк, гуморист сатирик. Міг бути серйозним, але очі при тому сміялись. І важко було зрозуміти: сказане ним жарт, чи таки правда? Принаймні так мені здавалось, особливо на початках нашого знайомства. Спостерігаючи збоку, завжди дивувалась його вмінню казати в очі все, що думав. Виходило це в нього якось просто і невимушено. Однак відчувалось, що спілчанська ноша, яку звалив на свої плечі, була для нього заважкою. Ні, праці Богдан Бастюк не боявся, навпаки. Здавалось, що всередині нього борються дві особистості…
Він боготворив Слово, він жив ним, і воно жило в його серці. Іншими словами – у них була взаємна любов. А ще письменник любив рідну Мишковицьку землю. Працюючи на ній, відпочивав душею, черпав від неї невидиму силу, енергію.
- Тату, розкажи ту історію, як ви їхали на санях вкриті, просили ми не раз батька, – згадує донька, пані Ірина. – Як він все це захопливо розказував: «Їхали саньми, стояв тріскучий мороз, запряжені коні, зоряне небо, кожухами нас із сестричкою обтулили, мама з татом сміються, жартують». Заради таких митей треба жити. Щороку, коли ми йшли в Мишковичах на Святвечір до батькової матері – до моєї бабусі Катерини, до дідуся Івана, то щоразу просили: – Тату, розкажи ту історію, як ви їхали на санях вкриті. Теперішні діти мають все, але вони часто почуваються нещасливими… Кілька разів батько не вступав на навчання туди, куди мріяв, працював в автошколі у
Микулинцях, добирався пішки в благеньких чоботах, але з яким захопленням розповідав, як старші наставники передавали йому свої знання. Все було щиро, просто і природно. І вже від того батько був щасливим. Велике значення у житті мав для нього рідний дід Петро, є припущення, що він служив офіцером в австрійсько-галицькій армії. Виховання батька – то розмови з дідом. Біля річки, на луці, випасаючи корову, при таких простих речах формувався майбутній письменник.
Особливим був львівський період навчання у сільськогосподарському інституті. Він зустрічався з молодими людьми, які були залюблені у слово. Роман Іваничук, Володимир Яворівський, Богдан Чепурко, Марія Чумарна. Йому давали ключ від сімейних бібліотек і він замість того, щоб йти на пари, поринав з головою у чтиво. Якось потрапила йому до рук книжечка Володимира Підпалого «В дорогу за ластівками». Поезія настільки вразила, що він поїхав до Києва шукати Підпалого. Знайшов адресу і вони щиро заприятелювали: душа в душу. Той навчив його прискіпливо редагувати написане. Тож згодом, коли батькові приносив хтось вірші, він міг все перекреслити і залишити кілька рядочків.
Окрема тема дід Іван. За завданням Богдана той ходив до людей ізаписував спогади, які потім увійшли до відомого вже роману «Сопигора». Це не просто історія галицького села, це правдива історія всієї України.
«Богдан Бастюк: мистецьке чотирипілля» – назва книги, яку відразу після смерті письменника видрукував його добрий приятель Петро Сорока. Там є такий рядок: «Вершина творчості Бастюка – це трилогія «Сопигора». Власне, тут є історія вже згаданого діда Івана. Один з героїв є його прототипом. Цю книгу постійно беруть в сільській бібліотеці, люди її потребують, бо вона все у когось на руках. Та й читається, напрочуд, легко.
Пригадую, під час відкриття меморіальної таблиці на стіні рідної школи у Мишковичах, присвяченій пам’яті українського письменника Богдана Бастюка, пощастило відвідати музей. З якою любов’ю представлені у невеличкому приміщенні предмети і речі, які належали поету: крісло, стіл, настільна лампа, друкарська машинка, книги, картини, журнали, листи. Звісно, це заслуга, в першу чергу, доньки поета – пані Ірини, яка вчителює у цій школі. Вона тут і за екскурсовода. То ж як будете в Мишковичах, не полінуйтесь відвідати місцеву школу і зайти до згаданого музею. Ви відкриєте для себе неповторний світ ще однієї яскравої української душі, яка служила Україні поетом. Член НСПУ з 1988 року. Лавреат літературних премій ім. Богдана та Левка Лепких, ім. Уласа Самчука, ім. С. Руданського. Автор книг «Коріння» (1978), «Дефіцитна кандидатура» (1989), «Трава у профіль» (1990), «Сільська аеробіка» (1990), «Сто мініатюр» (1992), «На кривому цвяшку» (1997), «Для дорогої родини» (1999), «Цілушка» (2000), «Сміхомаргіналії» (2001), «Словини» (2005), роман-трилогія «Сопигора» (2003). Ось яке кредо Богдана Бастюка визначив колись для себе письменник Петро Сорока: «Залишайтеся собі, панове, при своїй городянській філософії, а нам дозвольте проповідувати філософію сільську, взявши її прямісінько з Євангелії, а там, у грядущих віках, побачимо, кому люди за таку працю дякуватимуть».




#OlympicLab виховує чемпіонів на Тернопільщині
15 Листопада 2022
У Тернопільському національному педагогічному університеті ім. Володимира Гнатюка пройшов спортивно-інтерактивний захід НОК України під назвою «OlympicLab».
Цього разу регіональний Олімпійський осередок взяв за основу напрям проєкту «Чат з чемпіоном та лідерські навички» для студентів Факультету фізичного виховання ТНПУ.
На гостину до молоді завітали: випускник факультету, начальник тернопільського обласного відділення Комітету з фізичного виховання та спорту МОН України - КФВС МОН України, Майстер спорту, Заслужений працівник фізичної культури і спорту України, Відмінник освіти України, Національний суддя, тренер, доцент — Олександр Бірюков, а також стипендіат НОК України, КМС з легкої атлетики — Олександр Хома.
Захід проходив у форматі «Клубу успішних людей», який вже протягом кількох років поповнюється новими стейкхолдерами. Гість заходу Олександр Бірюков детальніше розповів про свої досягнення у спорті, про здобутки у професійній діяльності, поділився секретами успіху та тим, які у нього з'явились переваги з початком занять спортом та роботи у сфері фізичного виховання та спорту, побажав спортсменам наполегливості у тренуваннях та нових спортивних перемог.
Після цікавої розмови студенти разом з гостями зробили фото на згадку про цю зустріч, а новий стейкхолдер Олександр Бірюков отримав корпоративні подарунки від НОК України та ТНПУ.


«Доброго вечора, ми з України!»
Виступ хлопців мав відбутись 15 листопада о 15:00. Однак, через масштабну повітряну тривогу, а пізніше відсутність електроенергії, зв’язку та інтернету, його довелось перенести. На сторінці університету в Інстаграм музиканти анонсували, що якщо ситуація в державі буде стабільною, гратимуть наступного дня об 11 годині. Але 16 листопада ранкова тривога і відключення електроенергії знову зруйнували плани. Концерт розпочався – і світло вимкнули.
Та це не стало перешкодою. Техніку гурту невдовзі під’єднали до генератора, і Probass Hardi змогли виступити. Атмосферу, яка панувала у залі, не передати словами. Студенти, викладачі, перехожі тернополяни, які завітали сюди, акомпанували музикантам ліхтариками на смартфонах і гуртом підспівували під популярні композиції. Родзинкою стала «Доброго вечора, ми з України!».
Музиканти хочуть назбирати 500 тисяч гривень на бойові автомобілі та зимове спорядження для захисників – бійців 92-ї та 5-ї окремих механізованих бригад Збройних Сил. На попередніх концертах отримали суму у 70 тисяч гривень. Залишилось ще 430 тисяч гривень.
Потрапити на виступ у Тернополі можна було за донат (скільки хочеш – стільки і платиш) при вході у скриньку чи онлайн. Так кожна людина могла долучитись до допомоги нашим захисникам.
Вхід для студентів цього університету зробили безкоштовним. Але охоча молодь теж могла задонатити будь-яку суму за бажанням і підтримати цю добру справу.
Також у ході концерту гурт виконав нову пісню «Палає», написану у співавторстві зі співачкою Юлією Юріною (має псевдонім ЮЮ). Кліп на неї зняли місяць тому, а цього тижня відбудеться прем’єра на музичних платформах.
Довідка
te.20minut.ua
з порушеннями слуху
У селі Баранинці Закарпатської області з 3 до 5 листопада 2022 р. тривав чемпіонат України з вільної боротьби серед спортсменів з порушеннями слуху. Участь у змаганнях взяли спортсмени з Київської, Сумської, Тернопільської, Кіровоградської, Харківської, Миколаївської, Одеської, Рівненської областей. Збірну команду Тернопільської області репрезентували чотири спортсмени, які представляли Тернопільський регіональний центр та ДЮСШІ «Інваспорт». Спортсмени показали гарну спортивну підготовку та отримали високі результати.
Про це повідомили на сторінці регіонального центру «Інваспорт» у фейсбуці.
Серед чоловіків з боротьби вільної у в/к 61 кг бронзову нагороду здобув Денис Кохан - учень Теребовлянського навчально-реабілітаційного центру Тернопільської обласної ради (тренери Микола Шуптар та Віктор Шандригось). У цій же ваговій категорії Роман Лис посів шосте місце (тренери Віктор Шандригось, Сергій Недокіс).
У в/к 65 кг срібним призером став Віктор Блоха - студент факультету фізичного виховання Тернопільського національного педагогічного університету імені В.Гнатюка (тренери Микола Шуптар та Віктор Шандригось).
А ще один студент факультету фізичного виховання ТНПУ імені В. Гнатюка Микола Василик став бронзовим призером у в/к 70 кг. Тренер спортсмена Віктор Шандригось.
Джерело: Терен
ВИКЛАДАЧІ З ТЕРНОПОЛЯ СТАЛИ ПРИЗЕРАМИ ТУРНІРУ З БАДМІНТОНУ (ФОТО)
Співпраця науковців ТНПУ з Музеєм Володимира Гнатюка
На факультеті філології і журналістики упродовж років склалася незмінна настанова на постійну співпрацю науковців нашого університету із працівниками Музею Володимира Гнатюка у с.Велеснів. Воєнна ситуація внесла свої корективи у цей процес, адже, якщо раніше основна увага зосереджувалася на глибшому вивченні доробку знаного академіка, вшануванні та пропагуванні його здобутків, то на сьогодні загострилася необхідність збереження музейних експонатів – прижиттєвих видань, рідкісних документів, особистих речей видатного вченого, які, як і багато інших цінних артефактів, опинилися під загрозою знищення. Кафедра української і зарубіжної літератур та методик їх навчання, наукова бібліотека ТНПУ та Музей Володимира Гнатюка активно співпрацюють у цьому напрямку, у тому числі й у рамках двостороннього Договору про співпрацю.
25 жовтня відбулася чергова зустріч науковців кафедри української і зарубіжної літератур і методик їх навчання професорів Зоряни і Мар’яни Лановик, завідувачки кафедри Наталії Грицак, директорки наукової бібліотеки ТНПУ Ірини Чайки із новообраною директоркою Музею Володимира Гнатюка Марією Лигою та співробітницею Музею Ольгою Рибак. У процесі зустрічі обговорювалися питання подальшої співпраці, нових можливостей щодо збереження та популяризації прижиттєвого спадку Володимира Гнатюка (у тому числі й шляхом оцифрування низки важливих документів та експонатів).
В Музеї Володимира Гнатюка в ТНПУ
Наукова бібліотека ТНПУ в особі директорки Ірини Чайки ознайомила шанованих гостей із багаторічним досвідом диджиталізації документів та використанням інформаційних ресурсів про життєвий і творчий шлях нашого краянина і патрона.
Директорка наукової бібліотеки Ірина Чайка ділиться із присутніми досвідом каталогізації рідкісних друків
Також було окреслено коло нагальних для вирішення проблем, можливостей подальшої роботи над спільним проєктом «Гнатюкіана», ідеєю створення єдиного інформаційного простору для кращої комунікації у цьому річищі; утверджено думу про те, що популяризація спадку і пропагування ідей таких вершинних особистостей європейського рівня, як академік Володимир Гнатюк, є частиною інформаційної війни з метою утвердження власної національної ідентичності, визнання українського наукового доробку та здобутків вчених-патріотів частиною спільного науково-культурного простору Європи, в якому Україна посідає чільне місце серед рівноправних партнерів.
Науковці ТНПУ та працівники Музею обмінялися новими виданнями про В.Гнатюка
Мар’яна Лановик
Опубліковано на сайті ТНПУ ім. В. Гнатюка
26 жовтня 2022
Дочірні категорії
Видання працівників ТНПУ Кількість статей: 0
ВИДАННЯ ПРАЦІВНИКІВ ТНПУ
Підручники, навчальні посібники, лекції, методичні рекомендації працівників Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка
Науковці ТНПУ Кількість статей: 1
Університет на сторінках ЗМІ Кількість статей: 7
Видання працівників 2019 р. Кількість статей: 10